Мовленнєва компетентність як складова навичок ХХІ століття

 Якщо ми прагнемо бути лідерами, вміти вести перемовини та ефективно взаємодіяти з людьми, чітко формулювати власні думки та ухвалювати правильні рішення – без уміння використовувати засоби мови в усному чи письмовому мовленні просто не обійтися.

Основні навички ХХІ століття

Освітяни впливають на розвиток суспільства та виховують успішне покоління – ми не знаходимось осторонь. Без яких навичок не обійтися прогресивній особистості? Людмила Ющенко проаналізувала інформацію Всесвітнього економічного форуму (Давос, 2016) та зауважила, що це:

• вміння управляти людьми; 
• взаємодія з людьми; 
• креативність;
• емоційний інтелект (ЕО);
• формування власної думки й ухвалення рішень; 
• клієнтоорієнтованість;
• уміння вести перемовини; 
• когнітивна гнучкість тощо. 

Особливу увагу приділяють комплексному багаторівневому вирішенню проблем. Адже розв'язувати декілька питань одночасно – сучасна практика, яка вже стала звичною для нас.  

Також надзвичайно важливим є розвиток критичного мислення. «У ХХІ столітті неграмотні не ті, хто не вміє читати і писати, а ті, хто не вміє вчитися, а ще – забувати те, чого навчився, й перевчатися», – стверджує Елвін Тоффлер, соціолог, письменник і футуролог. В епоху інформаційної цивілізації надзвичайно важливо розвивати критичне мислення, аби відрізняти правдиву інформацію від фейкової та бачити об'єктивну картину світу. 

Для формування та розвитку цих навичок необхідна мовленнєва компетентність. Що ж це таке?

Мовленнєва компетентність – уміння використовувати засоби мови в усному чи письмовому мовленні.

Уміння спілкуватися, формулювати власні думки та ухвалювати сміливі рішення неможливі без розвитку мовленнєвої компетентності. І це ми відчуваємо вже зараз! За прогнозами Всесвітнього економічного форуму в Давосі, у 2025 році надважливими стануть такі навички:

• аналітичне мислення та інноваційність;  
• активне навчання та стратегії навчання;  
• розв’язання складних проблем;  
• критичне мислення та аналіз;  
• креативність, оригінальність та ініціативність; 
• лідерство та соціальний вплив;  
• використання технологій, моніторинг та контроль;  
• створення технологій та програмування;  
• витривалість, стресостійкість та гнучкість;  
• логічна аргументація, розв’язання проблем та формування ідей.

Навички прогресивного педагога

Лекторка зазначає, що педагог має глибоко розуміти власний предмет та вміти бути посередником одночасно. Професійність і компетентність є дуже важливими якостями, але слід володіти інструментами, що допоможуть сформувати корисні вміння у школярів. Учитель ХХІ століття – не інформатор, а організатор і модератор. Він має вміти організувати різних за віком, статтю, вподобаннями та статусом людей. 

Що ж означає бути посередником? Деякі науковці зазначають, що вчитель – це посередник між минулим і майбутнім. Він може навчити дітей створювати ті проєкти, що будуть корисними в дорослому житті. Для цього необхідно виходити за межі сьогодення та орієнтуватися на майбутнє.

Добре розвинені суспільні навички – обов'язкова риса педагога, адже вчитель є частиною соціуму. Він має коректно себе поводити як серед колег, батьків, так і в дитячому колективі. 

Коли вчитель «виходить» за межі підручника, дошки, класу чи навіть школи – вмикається так званий зовнішній фокус. Це важливо, адже ми вчимо дітей насамперед життя в усіх його проявах.

Протягом навчання ми маємо формувати в учнів підприємницьку компетентність і вчити аналізувати дані. Тому сам педагог має вміти зважувати, оцінювати, аналізувати та робити висновки. 

Джерело: На Урок

Поговоримо про прикус…

«Виссане піднебіння», «відкритий прикус»…Є в логопедів такі терміни. Що вони означають?

Часто від тривалого ссання в дітей розвиваються різноманітні проблеми в мовленні пов‘язані з аномальним зубощелепним розвитком.

Крізь отвір між передніми зубками просувається язик (як показано на малюнку), через що свистячі і шиплячі звуки не з‘являються взагалі.

Також не формуються своєчасно звуки, які потребують змикання кінчика язика з альвеолами (горбочками, що знаходяться поміж зубами і піднебінням), тому що ці альвеоли доволі високо розташовані. Це такі звуки як Н, Т, Д, Л, Р і їх м‘які пари.

Палаталізація (тобто пом‘якшення) також не відбувається, бо тверде піднебіння має «готичну» форму, тобто надто високе. Тому й язик до нього банально не дістає.

Як бачимо, нормально розмовляти дитина не зможе. Хоча народжена без органіки, а звичайний недогляд, чи недбальство може призвести до серйозних наслідків, які стосуються не тільки мовлення, а й формування всієї мовної системи та інших функцій організму. І тут вже «запускай не запускай» те мовлення, а поки не буде усунуто першопричину - результату в роботі логопеда також не буде.

Значна частина проблем в стоматології, ортодонтії, а відтак - й у логопедії пов‘язана з порушеннями зубних рядів і прикусу, або оклюзіями.

Тривале ссання дитиною материнських грудей, соски, пальця, чи інших предметів є причиною змін у будові ротової порожнини. Потім ці зміни доводиться досить довго лікувати.

А проблеми в мовленні, ході та поставі, а також у збоях роботи шлунково-кишкового тракту часто мають нищівний характер у структурі становлення особистості.

Існує велика кількість аномалій та деформацій зі схожою клінічною картиною. У зв'язку з цим медиками було запропоновано багато різноманітних класифікацій, які дозволили систематизувати різні види зубощелепних аномалій. Систематизація дає можливість вибрати правильний підхід до їх розуміння, вивчити етіопатогенетичні фактори виникнення, встановити діагноз і запланувати лікування.

Всі класифікації зубощелепних аномалій побудовані в основному на обліку морфологічних відхилень, функціональних порушень, етіологічних факторів або їх поєднанні.

Аномалії зубів:

1) оральне положення;

2) вестибулярне положення;

3) супраоклюзія;

4) інфраоклюзія;

5) мезіальне положення;

6) дистальне положення;

7) поворот зуба навколо осі;

8) діастеми;

9) скупченість зубів.

Види оклюзій є такі:

1) лабіальна, або букальна оклюзія;

2) лінгвальна, або піднебінна оклюзія;

3) медіальна оклюзія;

4) дистальна оклюзія;

5) тортооклюзія;

6) інфраоклюзія;

7) супраоклюзія.

8) Фізіологічні і патологічні види прикусів.

І медиків, і логопедів цьому навчають в університетах, однак батьки можуть не знати.

Тому, головний висновок і рекомендація - пильнуйте тривалість ссання!

А якщо проблема вже є - негайно зверніться до спеціалістів!

Джерело: МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ ІНКЛЮЗІЇ