Чи важливо правильно тримати ручку при письмі?
Для виконання завдань щодо вдосконалення навички письма треба, щоб дитина правильно тримала ручку. Є лайфхаки, вправи та навіть спеціальні гаджети, що кріпляться на ручку, допомагаючи дитині швидше навчитися правильно її тримати. І повірте, якщо в дитини добре фізично розвинена рука і ви покажете їй, як правильно тримати олівець (може, вона не знала цього, бо їй ніхто досі не показував, як це робити), вона достатньо швидко почне писати й малювати так, як слід. На цьому етапі дитині важливо постійно допомагати: нагадуйте, як треба тримати ручку, якщо дитина раптом забула і схопила її неправильно. Поясніть дитині, чому важливо писати, правильно тримаючи ручку. Зверніться до дитини з такими словами: «Так простіше і легше для руки, так пишуть дорослі, а ти ж уже достатньо дорослий/доросла, щоб теж так писати».
Про зв'язок між дрібною моторикою та письмом
Якщо занадто напружена рука, це може означати, що вона недостатньо сформована для письма і дитині буде важко писати. Тому необхідно розвивати дрібну моторику. У давніші часи розвиток дрібної моторики в дітей відбувався природним чином, оскільки всі вони змалку були залучені до різної діяльності: прясти, лущити, сіяти, чистити, збирати ягоди, в'язати, вишивати тощо. Сучасні діти такого здебільшого не роблять, тому потрібні додаткові зусилля дорослих, щоб компенсувати нестачу ручної роботи. Є прямий зв'язок між розвитком руки та навичкою письма. Тому дрібна моторика таки дійсно важлива.
В чому суть цього зв’язку? Письмо вимагає координації десятків дрібних рухів: утримання олівця, регуляції сили натиску, плавності руху, переходів між лініями. Якщо дрібна моторика недостатньо сформована, дитині складно:
контролювати напрям руки;
утримувати постійну силу натиску;
виконувати точні рухи;
дотримуватися просторових меж (рядок, клітинка).
Зверніть увагу, наскільки впевнено почувається дитина, виконуючи звичайні побутові завдання відповідно до віку:
- чи легко вона вдягається та взувається;
- чи вміє зав'язувати шнурівки;
- чи вправно застібає ґудзики;
- чи правильно тримає ложку та виделку, коли їсть;
- чи може самотужки почистити банан, мандарин, варене яйце, полущити горох чи квасолю?
Обов’язково залучайте дитину до домашніх справ. Крім цього, щоб фізично зміцнити руки й зробити їх витривалішими, необхідні заняття на рукоході, турніку, різні вправи, де залучений увесь плечовий пояс. Якщо м’язи слабкі або тонус нестійкий, письмова дія стає виснажливою, дитина швидко втомлюється, букви «пливуть». Можна грати у веселу гру, коли дитина ходить руками, а дорослий тримає її за ноги. Обов'язково варто давати дитині завдання вирізати, працювати з пластиліном, солоним тістом чи глиною. Пластилін та тісто мають бути достатньо тугими, щоб до їхнього ліплення потрібно було докласти зусиль. Ліпіть веселих звірят та малюйте пластилінові картини, а з солоного тіста можна робити прикраси.
контролювати напрям руки;
утримувати постійну силу натиску;
виконувати точні рухи;
дотримуватися просторових меж (рядок, клітинка).
Як розвивати графомоторну координацію
Якщо дитина обертає папір, коли треба змінити напрямок лінії, якщо вона не може провести рівну лінію, не дотримується необхідного нахилу та кута, це може означати, що в неї поки що не відпрацьовані графомоторні навички. Письмо вимагає сформованих ритму, плавності та злагодженої послідовності рухів. Поки ці рухи не автоматизовані, дитині важко одночасно стежити за змістом, орфографією й самим процесом написання. Добре розвинена дрібна моторика розвантажує робочу пам’ять і робить письмову дію більш керованою. Тому перед тим, як вчити дитину писати букви й слова, особливо прописом, важливо пройти достатній етап підготовки: виконати різноманітні завдання на розвиток графомоторики, які допоможуть відпрацювати різні типи ліній, сформувати «зв’язок око–рука», укріпити кисть, навчитися точно копіювати й писати за зразком.
Починати розвивати цю навичку варто задовго до того, як дитина безпосередньо сяде за написання букв. Ось кілька порад для дітей раннього віку:
- З малюками корисно викладати різні дрібні предмети по графомоторних доріжках. Це можуть бути ґудзик, природні матеріали (шапинки жолудів, каштани, камінці тощо), помпони. На аркуші зобразіть доріжку, по якій дитині слід викласти, дотримуючись меж, дрібний матеріал. З дітками від трьох років можна пропонувати викладати в певній послідовності (наприклад, каштан жолудь тощо), це тренуватиме логічне мислення та зорову увагу, що теж важливе для письма.
- Пальчикове малювання не просто розвага, а природний, сенсомоторний спосіб, який допомагає дозріванню всієї системи «рука–око–мозок». При цій діяльності задіюються ті самі групи м’язів, які дитина згодом використовуватиме під час утримання олівця та письма.
Рухи стають точнішими, сильнішими та більш контрольованими. Пальчикові мазки та відбитки допомагають дитині відчути напрямок руху, межі площини, пропорції, форми. - Аплікації та малювання із залученням манки, солі, вати, круп, пластиліну формуватимуть якісні тактильні відчуття. Це важливо, бо для письма дитина повинна відчувати інструмент у руці, силу натиску, ковзання.
Коли дитина з раннього віку займається такою корисною творчістю, то вже з чотирьох років можна пропонувати їй завдання на розвиток графомоторних навичок, які безпосередньо пов’язані з письмом:
- Почніть із написання дитиною простих рівних ліній. Робочі аркуші обирайте цікаві. Наприклад, пропонуйте домалювати морквинки чи перекладини на драбинах.
- Пропонуйте перші не складні графомоторні доріжки та прості прописи, малювання геометричних фігур.
- Просіть дитину штрихувати горизонтальними, вертикальними та косими лініями. Заштриховувати можна будь-що. Наприклад, намальовану геометричну фігуру чи дах будинку на малюнку тощо. Важливо показати дитині, що всі лінії повинні бути в одному напрямку. Учіть дитину штрихувати виважено, не поспішаючи.
- Спонукайте дитину обводити трафарети та різні предмети. Наприклад, покажіть дитині, як намалювати ідеально рівне коло, обводячи склянку.
- Тренуйтеся з дитиною малювати різні хвилясті лінії та вигини.
- Наводити по різних типах ліній теж дуже корисна діяльність.
- Давайте дитині завдання копіювати фігури за зразком по точках. Копіювання по точках чи клітинках добре допомагає узгоджувати зорове сприйняття і координацію руки. Тому нехай дитина виконує багато таких завдань. До слова, діти охоче їх роблять.
- Дуже корисним є малювання по клітинках. Для цього ідеально підходять графічні диктанти та завдання на симетрію.
- Необхідними є завдання на домальовування. Домальовувати квіти, рибки, шубки в баранців, зимові візерунки тощо.
Рухи стають точнішими, сильнішими та більш контрольованими. Пальчикові мазки та відбитки допомагають дитині відчути напрямок руху, межі площини, пропорції, форми.
Чим малювання корисне для письма?
Коли батьки школярів жаліються, що дитина погано пише, часто причина полягає в тому, що дитина замало тренувалася малювати олівцями. В сучасному світі доступ до гаджета дитина має завжди, а олівці та папір заховані в шафі. А має бути навпаки. Після трьох років дитина повинна мати робоче місце з олівцями та папером, де при бажанні може сісти й помалювати. Це має бути лаконічний і не перевантажений іграшками простір, де завжди видно красиві гостренькі олівці, чистий папір та нове цікаве завдання з малювання.
Повірте, усі діти дошкільного віку люблять малювати, якщо їм дати таку можливість. А малювання вкрай необхідне, оскільки допомагає вдосконалювати рухи та навички, потрібні при письмі. І якщо ваша дитина ще досі не малює, негайно облаштуйте домашній простір так, щоб вона полюбила цю діяльність. І заберіть із поля зору дитини фломастери. Ними писати та малювати дуже легко, унаслідок рука не розвивається і не виробляється відчуття необхідного натиску. Якщо дитина довго пише чи малює фломастерами, їй буде складно перейти до олівців та ручки. Фломастери корисні у 2 роки, коли дитячій руці справді важко малювати олівцем. Але поступово фломастерів треба позбуватися, і в період активного навчання письма дитина має малювати лише олівцями та фарбами. Фломастери для малювання можуть повернутися в життя дитини, коли навички письма вже будуть достатньо сформовані.
Як навчити дитину писати букви?
Щоб запам’ятати візуальний образ літери, друкуйте їх. Використовуйте прописи друкованих літер. Вони спеціально розроблені так, що дитина спершу обводить букву по пунктирах, відпрацьовує елементи букви і, нарешті, пише її самостійно. Практикуйтеся з різними завданнями.
Щоб дитина навчилася писати прописні букви, зосередьте увагу дитини на:
- розташуванні букви в рядку;
- алгоритмі її написання;
- типах з’єднань літер між собою.
Поясніть дитині, що важливо знати, де починається написання кожної літери, а для цього треба орієнтуватися, де середина робочого рядка, верхня і нижня лінії. Дитина має дуже добре це засвоїти.
Надалі можна взятися до вивчення написання кожної літери. Для цього використовуйте спеціальні тренажери прописів. Далі зосередьтеся на коректності написання з’єднань між літерами.
Щоб навчитися писати красиво, треба практикуватися. Сьогодні ми замислюємося, чому в минулому люди писали набагато красивіше. Відповідь досить проста: вони багато практикувалися. Заохочуйте дитину писати, пишіть разом охоче, не поспішайте й будьте терплячими. Вашій дитині все до снаги!
02/01/2026 Джерело: Розвиток дитини
Домашні завдання
Домашні завдання - це постійно болюча тема!🙈Хочеться просто ходити на заняття, як в дитячу кімнату, і в результаті, щоб звуки з'являлись самі і якнайшвидше. Та хто ж проти, але на жаль так не буває (корекційні заняття - це регулярна робота вчителя-логопеда, дитини і батьків - тоді отримуємо швидкий, гарний результат.Коли дитина навчилась правильно вимовляти звук, щоб його використовувати у вільному мовленні, а не замінювати як раніше, необхідно сформувати навичку.📌Навичка - діяльність, сформована шляхом повторення та доведення до автоматизму. Тож тільки за умови багаторазових повторень певна дія закріплюється.(автоматизується).Зазвичай логопедичні заняття проходять 2 рази на тиждень і звичайно цього часу не достатньо, щоб швидко сформувати навик і використовувати поставлений звук.Часто батьки запитують: - "А можна не робити? В дитини й так багато уроків".Можна, тільки це буде довше, ви забираєте свій час і кошти). Те, що ви могли закріпити дома, попрацювавши з дитиною 10-15 хв, ми будемо відпрацьовувати знову на занятті, бо вона вже все забула🤷 Та вона(він) і так запам'ятає нам не треба повторювати. Вам не треба, а язику потрібно відпрацювати уклад, переключення. Язик - це м'яз, і чим частіше ви будете робити вправи тим швидше це станеться! Якщо ходити в спортзал 1 раз на тиждень варто чекати на рельєф через місяць? Звісно ні, теж саме і з язиком! Та він( вона) говорить погано, навіщо нейровправи додому, може краще щось для звуковимови? Нейровправи - це зарядка не тільки для рук, а і для мозку. Якщо вчитель-логопед їх задає значить саме Вашій дитині потрібні ці вправи для якісної автоматизації і введення звука у повсякденне мовлення. І ще, батьки які роблять з дітьми домашні завдання не питають: коли ми закінчим? Бо включені в процес, бачать можливості своєї дитини, і радіють результатам, бо знають якою працею вони дались.P.S Цей допис не про те що хтось поганий, а про те, що діти які займаються додатково вдома набагато швидше й успішніше вводять нові звуки в повсякденне мовлення. Бо домашні завдання - це база, без якої процес гальмує!📌Шановні батьки .. не забувайте успіхи дитини багато в чому залежать від Вас!
26/10/2025
Поговоримо про прикус…
«Виссане піднебіння», «відкритий прикус»…Є в логопедів такі терміни. Що вони означають?
Часто від тривалого ссання в дітей розвиваються різноманітні проблеми в мовленні пов‘язані з аномальним зубощелепним розвитком. Крізь отвір між передніми зубками просувається язик (як показано на малюнку), через що свистячі і шиплячі звуки не з‘являються взагалі. 
Також не формуються своєчасно звуки, які потребують змикання кінчика язика з альвеолами (горбочками, що знаходяться поміж зубами і піднебінням), тому що ці альвеоли доволі високо розташовані. Це такі звуки як Н, Т, Д, Л, Р і їх м‘які пари. Палаталізація (тобто пом‘якшення) також не відбувається, бо тверде піднебіння має «готичну» форму, тобто надто високе. Тому й язик до нього банально не дістає. 
Як бачимо, нормально розмовляти дитина не зможе. Хоча народжена без органіки, а звичайний недогляд, чи недбальство може призвести до серйозних наслідків, які стосуються не тільки мовлення, а й формування всієї мовної системи та інших функцій організму. І тут вже «запускай не запускай» те мовлення, а поки не буде усунуто першопричину - результату в роботі логопеда також не буде. 
Значна частина проблем в стоматології, ортодонтії, а відтак - й у логопедії пов‘язана з порушеннями зубних рядів і прикусу, або оклюзіями. Тривале ссання дитиною материнських грудей, соски, пальця, чи інших предметів є причиною змін у будові ротової порожнини. Потім ці зміни доводиться досить довго лікувати. 
А проблеми в мовленні, ході та поставі, а також у збоях роботи шлунково-кишкового тракту часто мають нищівний характер у структурі становлення особистості. Існує велика кількість аномалій та деформацій зі схожою клінічною картиною. У зв'язку з цим медиками було запропоновано багато різноманітних класифікацій, які дозволили систематизувати різні види зубощелепних аномалій. Систематизація дає можливість вибрати правильний підхід до їх розуміння, вивчити етіопатогенетичні фактори виникнення, встановити діагноз і запланувати лікування.
Всі класифікації зубощелепних аномалій побудовані в основному на обліку морфологічних відхилень, функціональних порушень, етіологічних факторів або їх поєднанні.Аномалії зубів:1) оральне положення;2) вестибулярне положення;3) супраоклюзія;4) інфраоклюзія;5) мезіальне положення;6) дистальне положення;7) поворот зуба навколо осі;8) діастеми;9) скупченість зубів.Види оклюзій є такі:1) лабіальна, або букальна оклюзія;2) лінгвальна, або піднебінна оклюзія;3) медіальна оклюзія;4) дистальна оклюзія;5) тортооклюзія;6) інфраоклюзія;7) супраоклюзія.8) Фізіологічні і патологічні види прикусів.
І медиків, і логопедів цьому навчають в університетах, однак батьки можуть не знати. 
Тому, головний висновок і рекомендація - пильнуйте тривалість ссання!А якщо проблема вже є - негайно зверніться до спеціалістів!Джерело: МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ ІНКЛЮЗІЇ16/03/2025
За О.Яхній20/09/2023
«Виссане піднебіння», «відкритий прикус»…Є в логопедів такі терміни. Що вони означають?Часто від тривалого ссання в дітей розвиваються різноманітні проблеми в мовленні пов‘язані з аномальним зубощелепним розвитком. Крізь отвір між передніми зубками просувається язик (як показано на малюнку), через що свистячі і шиплячі звуки не з‘являються взагалі. Також не формуються своєчасно звуки, які потребують змикання кінчика язика з альвеолами (горбочками, що знаходяться поміж зубами і піднебінням), тому що ці альвеоли доволі високо розташовані. Це такі звуки як Н, Т, Д, Л, Р і їх м‘які пари. Палаталізація (тобто пом‘якшення) також не відбувається, бо тверде піднебіння має «готичну» форму, тобто надто високе. Тому й язик до нього банально не дістає. Як бачимо, нормально розмовляти дитина не зможе. Хоча народжена без органіки, а звичайний недогляд, чи недбальство може призвести до серйозних наслідків, які стосуються не тільки мовлення, а й формування всієї мовної системи та інших функцій організму. І тут вже «запускай не запускай» те мовлення, а поки не буде усунуто першопричину - результату в роботі логопеда також не буде. Значна частина проблем в стоматології, ортодонтії, а відтак - й у логопедії пов‘язана з порушеннями зубних рядів і прикусу, або оклюзіями. Тривале ссання дитиною материнських грудей, соски, пальця, чи інших предметів є причиною змін у будові ротової порожнини. Потім ці зміни доводиться досить довго лікувати. А проблеми в мовленні, ході та поставі, а також у збоях роботи шлунково-кишкового тракту часто мають нищівний характер у структурі становлення особистості. Існує велика кількість аномалій та деформацій зі схожою клінічною картиною. У зв'язку з цим медиками було запропоновано багато різноманітних класифікацій, які дозволили систематизувати різні види зубощелепних аномалій. Систематизація дає можливість вибрати правильний підхід до їх розуміння, вивчити етіопатогенетичні фактори виникнення, встановити діагноз і запланувати лікування.Всі класифікації зубощелепних аномалій побудовані в основному на обліку морфологічних відхилень, функціональних порушень, етіологічних факторів або їх поєднанні.Аномалії зубів:Види оклюзій є такі:І медиків, і логопедів цьому навчають в університетах, однак батьки можуть не знати. Тому, головний висновок і рекомендація - пильнуйте тривалість ссання!А якщо проблема вже є - негайно зверніться до спеціалістів!
Дитина не
любить писати: що робити?
Навчання письма – це непросте завдання. Якщо у вашої дитини є проблеми з перетворенням думок у слова або з їх написанням, процес оволодіння письмом може сприйматись нею, як тяжкий і неприємний. Необхідність вивчення правил або просто незацікавленість заважають дитині відкрити для себе чарівність та унікальність писемного слова. Усе ж письмо – це одна з найважливіших навичок, і, як би там не було, ми повинні допомагати дітям оволодівати ним, щоб запобігти негативним наслідкам, пов'язаним з неписьменністю.
Звісно, батьки хотіли би бачити, як їхні діти ростуть і вчаться писати впевнено, грамотно й до того ж отримують задоволення від використання писемного мовлення. У цьому немає нічого неможливого! У дітей все відбувається динамічно, і часто їх незацікавленість змінюється справжнім ентузіазмом. Хоча письмо – це непросто, воно є чудовим способом ділитись історіями й секретами, дотепами й жартами, викладати тривожні підліткові думки, грати, переконувати людей і придумувати все, що завгодно. Усе це відкриває дитині можливість захопитись цим дивовижним процесом.Ось кілька способів, використовуючи які, батьки можуть допомогти своїй дитині подолати своє небажання писати.
Дозвольте дитині наполегливо попрацювати
Діти іноді вважають, що вони повинні робити тільки те, що в них виходить легко й невимушено. Якщо ви хвалите дітей за результат, то підкріплюєте їхню думку про те, що важка робота свідчить про невміння людини зробити щось добре. Оволодіння письмом – важка робота, для деяких дітей навіть важче, ніж для інших, і це абсолютно нормально. Неможливо все робити добре і швидко. Ми можемо допомогти дітям навчитись писати більш упевнено, якщо будемо визнавати їх зусилля, наполегливу працю й, навіть більше того, очікувати та заохочувати її.
Письмо повинно мати для дітей зміст і значення
Якщо ми просимо дітей робити щось складне, це, принаймні, повинно мати для них осмислене значення й коштувати докладених зусиль. Уміння писати вітальні листівки, таємні записки, вести щоденник, написати лист Діду Морозу, підписувати фотографії або письмово викладати переконливі докази про причини отримання певного подарунка на день народження має для дитини значно більше значення, ніж шкільний зошит. Забезпечте дітей якісним письмовим приладдям. Частіше просіть викладати свої думки на папері. Допоможіть їм знайти для себе сенс і цінність виконання домашніх завдань.
Спочатку нас навідують думки, тому вони повинні бути у пріоритеті
Багато дітей відчувають психологічний бар'єр перед написанням чогось, тому що бояться зробити помилки. Орфографія й пунктуація важливі, але тільки для того, щоб допомогти нам висловити свої думки. Зосередьтесь на самому процесі, а знання правил залиште на потім. Винахідливість, вільно застосована в письмовому викладі своїх думок, дозволяє дітям використовувати весь свій словниковий запас. Якщо діти турбуються про правопис, заохочуйте їх спочатку записувати свої думки так, як вони вважають за потрібне, і лише потім перевіряти орфографію. Також і ви, коли читаєте дитячі записи, у першу чергу цікавтесь думками, які вони містять, а вже потім технічною стороною процесу.
Помилки – це нормально, і немає нічого страшного в тому, щоб їх виправити
Добре писати зовсім не означає робити це правильно з першого разу. Улюблена книга вашої дитини теж зазнала безліч редакційних змін, перш ніж стала цікавою й захоплюючою. Привчайте дітей переглядати й перевіряти виконану роботу, сприймаючи цей процес більше як удосконалення, ніж корекцію й виправлення. Коли ви самі займаєтесь виправленням дитячих помилок, у першу чергу звертайте увагу на причини неправильного написання. Допомагайте дітям придумувати інші можливі варіанти. Навчайте їх шукати грамотне написання складного слова, знайомте з переліком слів у їх нормативному написанні, тобто з наявними словниками (з електронними також). Дітям необхідно навчитись самим шукати відповіді на питання правопису, тоді вони будуть краще запам'ятовувати нову для себе інформацію.
Способи навчання бувають різними, поважайте особливості вашої дитини
Різним дітям підходять різні способи навчання. Щоб розраховувати на позитивні результати, треба допомогти дитині зрозуміти й визначитись з тим, який спосіб навчання підходить їй найкраще. Деякі діти вчаться більш ефективно, коли розмовляють або стрибають. В інших краще розвинена зорова пам'ять. Деяким потрібна тиша, а комусь – фоновий шум. Деякі діти роблять записи сумбурно та схематично. Інші ж підходять до цього процесу системно й логічно. Усі засоби ефективні, треба використовувати той, який найбільше підходить вашій дитині.
Ігри у слова
Процес навчання ефективний тоді, коли діти отримують від нього задоволення. Наша мова дуже багата й цікава. Ігри у слова та просто ігри з використанням мови – чудовий спосіб цікавого навчання письма. Придумуйте каламбури. Підбирайте омоніми. Згадуйте антоніми. Розгадуйте анаграми. Давайте алітераційні прізвиська. Складайте кумедні віршики. Грайте в настільні ігри зі словами. При всьому цьому приділяйте більше уваги швидкості й задоволенню, ніж правильності й точності – це допоможе дітям з більшим бажанням і завзяттям вчитись писати слова.
Слова прочитані та сказані
Художні твори надзвичайно важливі при навчанні дітей грамотного письма, вони сприяють збільшенню їх словникового запасу, розвитку навичок мислення та сприйняття себе мислячою людиною. Проте багато чого з вищевказаного можна вчитись і в усній формі. Усне оповідання, читання вголос, аудіокниги – усе це чудові способи сприйняття мови й літератури. Обговорення прочитаного допомагає розвивати навички аналізу та узагальнення, які необхідні для оволодіння письмом. Ставте дітям відкриті запитання. Питайте їх про те, що вони думають про прочитане й відчувають, про що нагадує їм даний текст, які асоціації викликає. Розповідайте про власні спостереження.
Поважайте процес навчання вашої дитини
Усі діти вчаться своїми індивідуальними способами й у своєму індивідуальному темпі. Письмо може ніколи не стати легким заняттям для вашої дитини, але це нормально. Як сказав Томас Манн: «Письменник – це та людина, для якої процес письма є більш важким, ніж для інших людей». І сам Томас Манн належав до таких людей.
18/03/2023
ТЕРМІНИ ПОЯВИ ЗВУКІВ У ДІТЕЙ
Терміни появи у дітей голосних і приголосних звуків індивідуальні та залежать від умов розвитку мовлення, а також від індивідуальних особливостей розвитку дитини. Однак можна орієнтуватись на загальноприйняті норми.
Норми появи голосних та приголосних звуків у дітей
Вік дитини – 1-2 роки
Голосні звуки – [а], [о], [е].
Приголосні звуки - [п], [б], [м].
Вік дитини – 2-3 роки
Голосні звуки – [і], [и], [у].
Приголосні звуки - [ф], [в], [т], [д], [н], [т'], [д'], [н'], [г], [к], [ґ],[х], [й].
Вік дитини – 3-5 років
Приголосні звуки - [с], [з], [ц], [дз], [с'], [з'], [ц'], [дз'], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].
Вік дитини – 5-6 років
Приголосні звуки - [л], [л'], [р], [р'].
У три роки у дитини зникає загальна пом’якшеність мовлення.
У чотири роки дитина здатна підтримати розмову, висловити думку простими поширеними реченнями, а також складними реченнями.
У п’ять років дитина вже здатна виділити у слові перший і останній звуки, підібрати слова з потрібним звуком, інтонаційно виділити вказаний звук у слові.
У шість років дитина повинна правильно та чітко промовляти усі звуки рідної мови. Діти цього віку здатні визначити кількість звуків у слові, їх порядок, місце звука у слові, поділити слово на склади, виділити наголошений склад, користуватися схемою звукового налізу слів тощо.
Прівнюючи показники мовленнєвого розвитку дитини з загальноприйнятими нормами, пам’ятайте що терміни появи звуків залежать від індивідуальних особливостей розвитку дитини та умов розвитку мовлення.
Якщо у вас виникають сумніви щодо будь-якого аспекту мовлення дитини (звуковимови, зв’язного мовлення тощо), зверніться за консультацією до логопеда.
За матеріалами logoclub
17/03/2023
ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА
ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати звернене до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.
Батьки, які приділяють увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення дитини, по-третє, готують її до оволодіння навичкою письма або ж покращують її. Насамперед можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку.
Пам’ятайте, що дітям пропонуються вправи доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтому. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.
Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення Вашої дитини, можна запропонувати дітям наступні завдання:
Розминати пальцями пластилін, глину.
Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
Стискати та розтискати кулачки.
Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
Показувати окремо тільки по одному пальчику.
Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
Нанизувати великі ґудзики на нитку.
Зав’язувати вузлики на мотузці.
Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
Закручувати шурупи, гайки.
Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
Малювання у повітрі.
Ігри з піском, водою.
Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
Різати ножицями.
Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з школи, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” ніби відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення. “Пальчикові ігри” – це інсценування римованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.д. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.
Працюючи так систематично, ми формуємо координацію, швидкість, силу тонких рухів пальців. З часом дитина буде виконувати всі вправи, швидко і легко переходити від одного виду діяльності до іншого. А це позитивно позначиться на всіх психічних процесах і насамперед на мовленнєвому розвитку.
06/02/2023
САМОМАСАЖ ЯЗИКА В ДОМАШНІХ УМОВАХ
Однією з причин затримки формування правильної звуковимови у дітей є порушений тонус м'язів артикуляційного апарату. Про стан артикуляційного апарату ( гіпертонус, гіпотонус або норма), батькам повідомояє спеціаліст після обстеження дитини. Якщо у дитини проблеми з тонусом, то в таких випадках рекомендується проведення логопедичного масажу. Логопедичний масаж проводить фахівець-логопед.
Погладити язичок губами «Смішна пісенька». Дорослий пропонує дитині послухати «смішну пісеньку». Вказівним пальцем перебирає по губах , промовляючи звук, схожий на Б-Б-Б. Далі пропонуємо дитині виконати таку ж пісеньку. «Покараємо» язичок. Язичок лежить на нижній губі, губами поб’ємо кінчик язичка, промовляючи «пя-пя-пя». «Розчешемо» язичок зубами. Рот напіввідкритий. Зуби не змикаються. Язик пролазить в щілину між зубками «на вулицю», а потім «з вулиці» всередину рота, зубки як гребінчик «причісують» язичок. Пожуємо язичок як жуйку з одного боку, з іншого, а потім - кінчик язика. «Пожаліємо язичок». Губами погладимо язичок. «Сховай» губки. Показуємо: спочатку підтягнути губи і сховати всередину. Утримати їх в такому положенні деякий час. Сплюнути з кінчика язичка зернятко (насіннячко, шматочок паперу тощо). Вилизати язичком з ложки залишки солодощів (соку, варення).
Причини заїкання, а також поради батькам про те, як допомогти дитині, якщо вона заїкається
Безсумнівно, заїкання дитини викликає в батьків занепокоєння та побоювання. Що з нею? Чи є це захворюванням? Чи можна цього позбутись? У хвилюванні за дитину батьки через необізнаність можуть припускатись таких помилок, які, замість того щоб допомогти малюку, підсилюють його заїкання, після чого воно із цілком природної фази становлення мови переходить у набуту навичку і фіксується.
Заїкання – це порушення темпо-ритмічної організації мовлення, зване ще логоневрозом або логоклонією. У цілому, заїкання може виникнути на трьох етапах розвитку дитини: найперший – між 2–3 роками, далі – у віці 6-ти років, коли дитина готується піти до школи, а також у період статевого дозрівання. Багато дітей у віці від 2 до 5-ти років проходять через період заїкання, повторюючи певні звуки, склади, слова чи фрази, пролонгуючи (подовжуючи) їх або роблячи зупинки, не промовляючи при цьому необхідний звук чи склад, або ж проявляють нерішучість у мові.
Однак, перш ніж почати журитися із приводу того, що ваша дитина заїкається, необхідно зрозуміти, що в переважній більшості випадків заїкання є перехідним процесом. Найчастіше в міру розвитку й формування мовного апарату, а також збільшення словникового запасу дитини заїкання проходить самостійно. Прийнято вважати, що до віку 5–6-ти років у 80% дітей заїкання проходить без зовнішньої допомоги. Іноді воно може тривати довше. Звісно, це не означає, що його треба ігнорувати, адже чим раніше ви почнете допомагати своєму малюку, тим легше йому буде впоратися з цією проблемою.
Ліків від заїкання не існує, але є ефективні методи його корекції, які доступні в домашніх умовах – в умовах родини, де панують любов і взаєморозуміння.
Якими є причини заїкання?
Причини заїкання не однозначні, дуже складно вказати на якусь одну, безпосередньо ту, що провокує заїкання. Найчастіше воно є результатом сукупності певних факторів. Експерти вважають, що до складу різноманітних факторів, що сприяють заїканню, належать такі:
• генетика – у 60% людей, які заїкаються, є член сім’ї І–ІІ ступеня спорідненості, який заїкається. Також до заїкання може призвести наслідування мови близької людини;
• ускладнення після перенесених інфекційних захворювань;
• затримки розвитку мови – у результаті дитина хоче сказати більше, ніж поки ще здатна, що призводить до запинок, проблем з вимовою й заїкання;
• особливості в роботі центральної нервової системи – складнощі у взаємодії різних ділянок мозку. Певні проблеми, збої в передачі імпульсів до м'язів і частин тіла, які беруть участь у відтворенні мовлення;
• високий або підвищений рівень активності;
• швидкий темп мовлення;
• бурхливий розвиток мови в дітей, які почали розмовляти пізно (до трьох років, наприклад);
• стресові та травмуючі ситуації – психологічна травма або психотравма, власне, до заїкання може призвести будь-яка ситуація, в якій дитина втрачає відчуття стабільності та безпеки;
• штучне (нав'язане) перелаштування дитини з шульги (лівші) на правшу;
• завищені вимоги до дитини (розповідати вірші, повторювати прочитаний щойно текст тощо) та акцентування уваги на вадах у вимові. Дитина, намагаючись все більше й більше порадувати своїх батьків, під впливом внутрішньої напруги закріплює своє заїкання.
Перші ознаки заїкання
Перші ознаки заїкання зазвичай проявляються у віці 18–24-х місяців: відбувається лексичний сплеск, і діти намагаються скомпонувати свої перші речення, підбираючи та складаючи слова. Заїкання може засмутити й стурбувати батьків, але для дітей пройти через нього на даному етапі буде цілком природно. Важливо бути максимально терплячим з дитиною, наскільки це можливо.
Дитина може заїкатися протягом декількох тижнів або кількох місяців, заїкання може бути і спорадичним (епізодичним і нерегулярним). Однак, якщо ваша дитина заїкається часто, а заїкання продовжує посилюватись і супроводжується мімікою або жестами, її варто показати логопеду. Зробити це краще у віці близько 3-х років (не раніше).
Шкільні роки
Зазвичай, коли діти приходять у початкову школу й починають удосконалення своїх комунікативних навичок, заїкання падає до дуже низького рівня. Дитина шкільного віку, яка продовжує заїкатися, швидше за все знає про свої особливості мови як про серйозну проблему і від цього ніяковіє. Тому однокласники та друзі звертають на неї особливу увагу, а можуть навіть дражнити й висміювати.
Якщо подібне відбувається з вашою дитиною, порозмовляйте з учителем; під час занять він може вирішити цю проблему, впливаючи на дітей засобами своєї педагогічної майстерності. Учителю під силу зменшити кількість стресових ситуацій, пов'язаних з усним спілкуванням вашої дитини, – зробити це він може ще до початку логопедичної терапії.
Коли звертатись по допомогу
Якщо Вашій дитині п'ять років і вона все ще заїкається, порадьтеся з педіатром і логопедом. Ви також можете проконсультуватися з фахівцями, якщо:
• повторення цілих слів і фраз стає надмірним, систематичним і стійким;
• повторення звуків і складів починає відбуватися частіше;
• спостерігається збільшення пролонгації (подовження) слів;
• мова стає особливо ускладненою або напруженою;
• підвищення напруги м'язів обличчя чи артикуляційної мускулатури;
• вокальна напруженість, що призводить до підвищення тону або гучності;
• дитина намагається уникати ситуацій, які вимагають розмови;
• дитина змінює слово через страх перед заїканням;
• у дитини поряд із заїканням з'являються мімічні рухи або рухи тіла;
• у Вас є інші побоювання щодо мовлення вашої дитини.
Що можуть зробити батьки
Насамперед подумайте, що могло призвести до появи проблеми. Чи є в родині людина, яка заїкається? Або, можливо, дитина контактує з такими людьми вдома чи на вулиці? Чи не відбулося чогось особливого в житті вашого малюка, що могло його налякати або стурбувати? (Іноді достатньо навіть звичайного ляпаса або візиту Дідуся Мороза, щоби злякатись). Якщо таких ситуацій не було, то існує велика ймовірність, що порушення мови мають виключно характер особливостей розвитку, що виникають у результаті невідповідності ступеня розвитку мовного апарату й словникового запасу, яким дитина вже може оперувати, щоб висловитися.
Спробуйте такі кроки, щоб допомогти вашій дитині:
• Не вимагайте від дитини говорити весь час чітко та правильно. Дозвольте їй висловлюватись весело і приємно – у задоволення.
• У жодному разі не можна загострювати увагу дитини й робити їй зауваження через те, що її вимова неправильна. Дитина не зрозуміє цього, а вирішить, що вона «не така, якою має бути», що, звичайно, тільки погіршить ситуацію.
• Не кажіть: «Не заїкайся», «Кажи повільніше, ти почав заїкатись», не давайте «добрих порад». Наприклад, таких, як «Коли ти нервуєш, то починаєш заїкатися, заспокойся», «Зменш швидкість», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих». Не виправляйте дитину. Такі слова можуть призвести до фіксації заїкання, спровокують появу почуття страху й сором'язливості.
• Не кажіть також про проблеми дитини, думаючи, що вона не надасть їм великого значення або не почує ваших розмов з іншими дорослими. Не драматизуйте ситуацію.
• Не треба нагороджувати дитину за правильно вимовлені фрази – це навчить її того, що спочатку вигідніше якийсь час позаїкатися, щоби потім отримати похвалу за правильну вимову.
• Використовуйте сімейні трапези як прекрасний час для спілкування. Уникайте відволікаючих чинників, таких, як радіо чи телебачення.
• Уникайте того, щоб ваша дитина була змушена розмовляти чи читати вголос у дискомфортній для себе ситуації або у випадку, коли її заїкання посилюється. Краще в цей час запропонувати їй певні заняття, які не потребують багато розмов.
• Не переривайте дитину й не вимагайте від неї почати все спочатку.
• Не кажіть дитині, щоб вона подумала, перш ніж висловитись.
• Забезпечте спокійну атмосферу в родині. Постарайтесь уповільнити темп сімейного життя.
• Коли розмовляєте з дитиною або з іншими людьми в її присутності, кажіть повільно й чітко. Це вимагає практики. Але моделювання повільного темпу мовлення неодмінно допоможе плавності мовлення вашого малюка.
• Підтримуйте природний зоровий контакт з дитиною. Постарайтесь не відводити погляд, не відвертатись і нічим не показувати їй свого засмучення.
• Дозвольте дитині самостійно висловитися, закінчивши думку або речення. Робіть паузу перед відповіддю на запитання вашої дитини або коментарями.
• У спілкуванні з дитиною варто використовувати прості й короткі речення. Тоді вона теж буде використовувати такі самі, і їй буде легше зберегти зв'язність мовлення.
• Також варто попрацювати й над розвитком мовного апарату. Це можна робити просто заради задоволення й забави, наприклад, дути (видувати мильні бульбашки, надувати кульки), співати, видавати різні веселі наслідувальні звуки (наприклад, муркотіння кішки або рохкання свинки).
• Також необхідно приділяти увагу самооцінці дитини. Коли дитина, яка заїкається, піде в дитячий садок, то там її можуть висміювати інші діти. У результаті вона не тільки зафіксує заїкання, а й істотно зменшить контакти або збільшиться рівень її агресії. Тому їй необхідно навчитись не соромитися свого заїкання й не ставитись до нього, як до великої проблеми.
Головне, якщо дитина заїкається, Ви як батьки повинні чуйно реагувати на такі сигнали, оточити дитину любов'ю та проявляти терпіння у ставленні до особливостей її розвитку.
04/05/2022
- Робіть разом домашні справи: готуйте, прибирайте, періть одяг, годуйте домашніх тваринок і т.д., при цьому обов’язково коментуйте та проговорюйте усі дії, які виконуєте.
- Використовуйте питання, які дають можливість вибору між кількома варіантами відповідей (альтернативні питання): «Ти хочеш зелену машинку чи трактор?», «Зараз підемо гуляти чи ти будеш малювати?».
- Не забувайте, що речення починаються з дієслів (дії), тож якщо дитині вже є два роки, то активно вводьте дієслова в мовлення саме у формі гри (наприклад, «Лялька йде»(туп-туп), показуйте все, що робить лялька/ведмедик/машинка і т.д.).
- Не заставляйте дитину: «Повтори!», «Скажи!». Краще спонукайте до повторення своїм прикладом, мімікою, жестами.
- Пам’ятайте, що розвиток дрібної та загальної моторики і мовлення завжди взаємопов’язаний! Тому моторні функції теж потрібно активно розвивати та удосконалювати. А допомагають розвивати вестибулярну систему гойдалки, каруселі, батут, скакалка, їзда на велосипеді.
Немає коментарів:
Дописати коментар