Як розвивати графомоторні навички?

Що таке графомоторика та графомоторні навички?

Графомоторні навички – це скоординовані дії провідної руки й мислення, які забезпечують утримання робочого інструменту для письма, точність та плавність рухів руки, правильний натиск, розташування написаного на робочому полі.

Простіше кажучи, очі бачать, а руки пишуть. І цей зв'язок між руками та очима відбувається через посередництво мисленнєвої діяльності, яка якраз підказує рукам, як писати.

Слід відзначити, що без графомоторики годі опанувати письмо. Власне, каліграфічне письмо є найвищим виявом графомоторних навичок: коли ми пишемо, то залучаємо багато процесів: увагу, пам'ять і зорово-моторну координацію.

Щоб написати найпростішу літеру, треба зрозуміти, яка це літера, тобто відновити в пам’яті образ її графеми. Тоді слід пригадати, як розташовується літера на робочому рядку і який алгоритм її написання. І, зрештою, так скоординувати свої дії (силу натиску ручки, правильне розміщення руки), щоб змогти її написати. У результаті розвитку графомоторних навичок усі ці кроки автоматизуються, тому ми навіть не замислюємося над тим, як писати, а просто пишемо. Але шлях до письма починається з того, що ми вперше беремо до рук олівець. І навіть значно раніше. Отож, з’ясуймо, коли і як розвивати графомоторні навички дитини.

Що впливає на розвиток графомоторних навичок?

Графомоторні навички потребують розвинених:

• мускулатури пальців;
• дрібної моторики руки;
• зорового аналізу;
• уміння орієнтуватися на аркуші;
• уважності, пам’яті. 

Окрім того, є ще неочевидні фактори. Ось які.

У розвитку моторної сфери дитини традиційно виділяють велику (загальну) та дрібну моторику. Загальна моторика пов’язана із загальним умінням володіти тілом, забезпечуючи спритність, витривалість, точність і плавність рухів. А дрібна – із розвитком дрібних м’язів рук. Для опанування графомоторних навичок велике значення має розвиток загальної і дрібної моторики. А також, навичок сенсорної диференціації – уявлення про зовнішню будову та властивості речей навколо (їхні форми, розмір, розташування, фактури тощо). Усе це впливає на когнітивний розвиток дитини, сприяє розвитку її пам’яті, уваги, здатності сприймати й обробляти інформацію. Та й загалом мислити логічно. 

До речі, саме тому, причини графомоторних труднощів у дошкільнят і школярів можуть бути пов'язані не лише з проблемами розвитку дрібної моторики, а й із недостатньою сформованістю постурального контролю тіла (здатності тримати поставу) й м’язового тонусу спини. А останній, своєю чергою, може бути спричинений дисфункцією сенсорних систем. 

Графомоторика потребує розвинених м'язів руки. Тому їх і треба тренувати особливо, розвиваючи дрібну моторику. Але дрібна моторика залежить від стану мускулатури руки, яка не завжди розвивається шляхом маніпулювання дрібними предметами. Іноді такої тонкої роботи недостатньо, адже для неї потрібні сильні та міцні м’язи руки, а якщо вони не розвинені, то маніпулювання дрібними предметами не надто зарадить. М’язи руки починають розвиватися чи не з перших днів життя, коли малятко вчиться хапати усе підряд. Тому важливо, щоб у поле його «хапання» потрапляли предмети, різні за формою та фактурою. Це розвиватиме руку й сенсорну систему маляти, а водночас і когнітивні здібності. Далі дитині треба забезпечити можливість «висіти» на турніку. Спершу – за допомогою рук дорослого (дитина хапається за великі пальці дорослого, а той притримує дитячу ручку), а тоді – і на спеціальних гаджетах-турніках. Трохи старші діти повинні лазити драбиною, «ходити руками» на рукоходах, ще старші – лазити по канату. Також обов’язково треба:

• працювати з тугим пластиліном (спершу його варто довго розминати, щоб розігріти);
• переливати й пересипати для відточування спритності та влучності рухів;
• плести (косички, браслети тощо);
• закручувати й відкручувати гайки, кришки тощо;
• працювати з різними конструкторами, мозаїками. Дуже корисним є Lego-конструктор зі стандартними дрібними кубиками;
• вирізати, клеїти, робити аплікації, поробки;
• учитися працювати з голкою і ниткою;
• розвивати навички самообслуговування: зав’язувати шнурівки, взуватися/роззуватися, одягатися/роздягатися, розчісуватися, чистити зуби, складати речі, прибирати за собою тощо.

Украй важливо, щоб дитина якомога раніше вчилася самостійно їсти ложкою. Є така рекомендація у педагогів-психологів: хочеш, щоб у дитини був гарний почерк і щоб вона швидко навчилася писати – дай дитині ложку в руки, перш ніж їй виповниться рік. 

Розвиток просторового орієнтування на аркуші починається з відчуття власного тіла у просторі в дуже ранньому віці, а далі потребує удосконалення знання про будову й частини власного тіла. 

Трохи дивно, чи не так? Здавалося б, мовиться про розвиток графомоторних навичок, уміння писати, а йдеться про лазіння по канату, будову тіла й тримання ложки. Річ у тім, що в розвитку дитини немає ізольованих процесів. Подібно до роботи організму, у дитячому розвитку усе пов’язано з усім. І що менша дитина, то більше уваги треба приділяти усьому, про що йшлося вище. І лише за наявності такої розвиткової бази можна братися до графомоторних тренувань. Це дасть шанс розраховувати на гарний результат: дитина писатиме охоче і без особливих труднощів.

Етапи розвитку графомоторних навичок:

1. Вертикальна лінія. 

2. Горизонтальні лінії.

3. Лінії по діагоналі аркуша.

4. Хвиляста лінія за пунктиром.

5. Зигзагоподібна лінія.

6. Прямі лінії, які перетинаються.

7. Прості обводки по контуру. 

8. Штрихування (проводити лінії у певному напрямку у певних межах).

9. Лінії зі складнішими перетинами і візерунками. 

10. Елементи букв і цифр.

  Такий список є досить умовним і неповним, адже всі ці етапи передбачають ще внутрішню градацію. Наприклад, спершу проводимо лінію тільки згори донизу, а лиш тоді знизу догори; з’єднуємо дві точки, а тоді вчимося вести за пунктиром, проводимо довгі лінії і короткі, без конкретних меж, тоді з межами; виконуємо завдання на чистому аркуші і на аркуші в клітинку. Згодом пробуємо зробити візерунок на аркуші в лінійку.

  Для розвитку графомоторних навичок долучаємо різні лабіринти, завдання з нанесення візерунків, малювання по клітинках, малювання по точках, симетричне малювання двома руками тощо.

Чим корисне малювання для розвитку графомоторних навичок?

  Усі види малювання є корисними для розвитку графомоторних навичок. По-перше, малюючи, дитина намагається максимально відтворювати той образ, який є у її уяві, тренуючи натиск олівця і вміння дотримуватися певної форми. Класичний малюнок трирічки – «головоноги» – перші зображення людей. Дитина може малювати себе або ж родичів. Іноді кота чи пса. Зазвичай такий малюнок складається з круга й кількох паличок. Замальовування ж допомагає дитині зрозуміти, що є певні межі малюнка, за які не варто виходити. Це сприяє розвитку навички орієнтуватися на папері. Саме замальовування допомагає зміцнити дитячу руку. Крім того, дитина у мальовках бачить форми й образи, які потім пробуватиме відтворити. 

   Але слід розуміти, що малювання не здатне замінити спеціальних завдань для розвитку графомоторики. Це не тотожні поняття. Графомоторні завдання, під час яких дитині треба дотримуватися чіткого алгоритму виконання, даються дитині, як правило, важче, адже потребують більшої зосередженості та зусиль. Тому завдання дорослих – заохотити дитину до виконання цих завдань різними способами. 

  Що краще пропонувати дитині для першого малювання: 

олівці, маркери чи фарби?

Зазвичай фахівці радять не давати дітям маркери та фломастери, оскільки малювання з їхньою допомогою не сприяє розвитку руки. Але, як свідчить досвід, це не зовсім так. Головне завдання – домогтися, щоб дитина полюбила малювання і письмо (у їхніх найпростіших виявах). Вона має відчути захоплення від появи лінії й від того, що їй вдалося залишити слід на папері. Нехай це будуть незграбні лінії, головне, щоб дитина вподобала цю діяльність. Якщо відразу дати малюкові олівець, лінія може не вдатися або ж вийти недостатньо яскравою. У результаті олівець опиниться на підлозі, і вам буде важко залучити дитину до малювання. Фломастером справді малювати легше. Але враховуючи, що мускулатура дитячої руки ще не має достатньої сили, то такий інструмент використовувати доцільно. 

  Отож, найперше зосередьтеся на тому, щоб допомогти дитині полюбити малювання та письмо. Для цього знадобляться яскраві маркери на водній основі (не токсичні й легко відпираються та стираються з поверхонь) і фарби (теж вибирайте не токсичні. Найкраще – пальчикові, вони виготовляються на основі рослинних інгредієнтів). З 5 років дитині треба пропонувати різні види графомоторних доріжок, лабіринтів, замальовок, завдань на з’єднання точок та відтворення різних типів малюнків.

Графомоторика – це навичка, що є основою такого складного моторно-когнітивного вміння, як письмо. Завдання для розвитку графомоторних навичок можуть бути різними, включаючи всі ті активності, під час яких дитині треба використовувати інструмент для письма і дотримуватися алгоритму. До речі, писати не обов’язково на папері. Щоб зацікавити дитину, пропонуйте їй писати крейдою на асфальті чи пальцем по піску. Дитині має подобатися ця діяльність, тоді вона робитиме щоразу більше таких вправ, а це матиме гарний результат.

Джерело: childdevelop.com.ua

Логопедичний масаж

 Часто у дітей з мовленнєвими порушеннями спостерігається недостатня іннервація (рухливість) органів артикуляційного апарату. Як наслідок, дитині важко контролювати роботу м'язів, які забезпечують артикуляцію (правильне та чітке вимовляння звуків). Інколи у дітей спостерігаються труднощі з чутливістю язика та губ: без візуальної підтримки (не дивлячись на себе у дзеркало) дитині важко контролювати розташування язика в роті, важко слідкувати за слиновиділенням, також дитина може не відчувати залишків їжі на губах та в кутиках рота, у дитини може бути порушений тип ковтання. Це може спричинити не лише труднощі зі звуковимовою, а й мати негативний вплив на формування зубо-щелепної системи.

У таких випадках постановці звуків передує логопедичний масаж. Після цього, або ж паралельно, логопед переходить до артикуляційної гімнастики, коли дитина вже здатна самостійно керувати положенням органів артикуляції. Постановка звуків відбувається після курсу логопедичного масажу, або ж під час нього.

Логопедичний масаж — це активний метод механічного впливу, спрямований на органи артикуляції. Від застосування логопедичного масажу під час занять залежить:

Нормалізація м'язового тонусу язика, щік, губ, м’якого піднебіння.

Послаблення рефлекторного процесу слиновиділення.

Підготовка правильної артикуляції перед постановкою звуків.

Розтягнення підʼязикової зв'язки.

Постановка язика у фізіологічне положення (при порушеннях жування, ковтання, будови зубо-щелепної системи) тощо.

Логопедичний масаж допомагає в процесі корекції мовленнєвих порушень та є допоміжним засобом, що здатний покращувати рухливість органів артикуляції, адже логопед взаємодіє зі значною кількістю м'язів, нервових закінчень і тканин мовленнєвого апарату.

Хоча окремо логопедичний масаж не сприяє запуску мовлення, однак може бути рекомендований логопедом в структурі програм із запуску мовлення.

Логопедичний масаж призначає невролог або логопед, на логомасаж може також направити ортодонт або стоматолог. Саме ці фахівці розуміються на специфіці подібних методів і потребах в їх застосуванні.

Варто брати до уваги протипоказання, які передбачає логопедичний масаж:

стоматит, герпес та інші ушкодження слизової оболонки порожнини рота;

розвиток гострих респіраторних захворювань;

кон'юктивіт;

збільшення лімфатичних вузлів.

За матеріалами logoclub