Ігри для аудіального розвитку дитини

 Процес оволодіння звуковою стороною мовлення неможливий без достатнього рівня розвитку мовленнєвого (фонематичного) слуху, слухової уваги та памʼяті. Логопедичні ігри для аудіального розвитку дитини допоможуть розвивати фонематичні процеси.

Логопедичні ігри для знайомства дитини зі звуком

Розпочинаючи знайомити дитину зі звуком, використовуйте логопедичні ігри. Особливо в процесі самостійної діяльності дитини.

Зміст і цілі таких логопедичних ігор наступні:

Звернути увагу дитини на предмет, який звучить. Формувати вміння диференціювати зони аудіального сприйняття (ближня, середня, далека).

Спонукати визначати напрямок звуку.

Розрізняти шумові звуки по гучності.

Виділяти звучання заданого предмета з ряду запропонованих.

Розрізняти звучання декількох звукових сигналів (немузичних шумів і музичних інструментів), виділяти між ними однакові за звучанням.

Відтворювати послідовність звукового ряду, співвідносячи його візуально з певними предметами (музичними інструментами) і без цього.

У ході логопедичних ігор, спрямованих на вивчення властивостей звуку, дитина має отримати не лише точне уявлення про власне звук, але й вивчити можливості свого голосу: звуконаслідування, скандування, глісандо (плавний перехід від одного звуку до іншого через всі звуки, які знаходяться між ними у звуковому ряді) тощо.

Логопедична гра «Визнач, що ти чуєш»

Мета гри: навчити прислухатися до звуків і визначати їх джерело.

Дорослий пропонує дитині визначити, що вона чує. За ширмою, яку споруджують з підручних матеріалів, чути різні звуки, наприклад: дзюрчання води, яка переливається зі склянки в склянку; шурхіт паперу - щільного і тонкого; розрізування паперу ножицями; дзвін ключа, який впав на стіл; свисток судді; дзвінок будильника; стукіт ложки по склу; дзвін келихів; плескіт в долоні; стукіт дерев'яними або металевими ложками один по одному; стукіт кісточками пальців по столу; удар м'ячем по підлозі; звуки шумових іграшок, дитячих шумових музичних інструментів і т.д.

Варіанти:

Дитина вгадує методом проб - сама виконує дію кожним предметом, поки не почує потрібне звучання;

Використовується серія предметів, схожих за звучанням (скляна тарілка, пляшка, чашка, порцелянова чашка);

Можливість одночасного звучання двох-трьох різних звуків (шумів).

Логопедична гра «Визнач, звідки звук»

Мета гри: визначати напрямок звуку в просторі.

Для гри знадобиться дзвіночок. Дитина закриває очі, дорослий ходить в різних напрямках і дзвенить дзвоником. Дитина повинна показати і пояснити, звідки чути звук (попереду, позаду, справа, зліва і т. д.)

Логопедична гра «Далеко – близько»

Мета гри: визначати відстань звучання.

Дитина закриває очі, дорослий називає його ім'я то поблизу від нього, то на відстані. Дитині потрібно визначити, близько чи далеко знаходиться дорослий.

Логопедична гра «Музика дощу»

Мета гри: прислухатися до звуків, визначати їх характеристику, знаходити порівняння, розвивати фантазію.

Гра проводиться в дощову погоду. Дорослий пропонує дитині прислухатися до шуму дощу в повній тиші і визначити його характер: монотонний, тужливий, ледачий, сумний, грайливий, докучливий, заколисуючий. Можна відшукати до нього порівняння: як сльозинки; як бісер розсипний; як вода з-під душа; докучливий, як муха; ллє, як з відра. Спробувати відобразити його ритм, а може навіть і мелодію.

Логопедична гра «Шумові коробочки»

Мета гри: розвивати вміння прислухатися і розрізняти шуми по гучності.

Візьміть кілька коробочок, заповнених різними предметами (сірниками, скріпками, камінчиками, монетами і т. д.), які під час струшування видають звуки (шуми) різної сили - від тихих до гучних. Дорослий пропонує дитині потрясти кожну коробочку і вибрати ту, яка видає найгучніший (тихий) шум.

Логопедична гра «Повтори»

Мета гри: вчити прислухатися до серії звуків і запам'ятовувати їх.

Дорослий видає серію немовних звуків, наприклад: одне клацання язиком, два оплески в долоні, три притопування ногою; або один оплеск по колінах, два оплески в долоні, одне клацання пальцями. Дитина повинна запам'ятати і повторити почуті звуки в тій же послідовності.

Логопедичні ігри для розвитку у дітей чутливості до основних властивостей музичного звуку

Фонематичний слух дитини

Розвивати чутливість дітей до основних властивостей музичного звуку слід поступово, з часом ускладнюючи завдання і вправи.

Зміст і цілі таких логопедичних ігор наступні:

Формувати сприйняття висоти звуку.

Здатність співвідносити музичні звуки: ті, що йдуть вгору і вниз поступово; ті, що йдуть вгору і вниз через щабель; побудованих на одному звуці; ті, що звучать по два-три одночасно.

Розрізняти ритмічний малюнок (певна послідовність з'єднання довгих і коротких звуків).

Сприймати тембр і гучність звучання.

Нижче наведені приклади ігор, які стануть помічником в аудіальному розвитку дитини, формуючи і розвиваючи ще більш глибинне сприйняття звуків, ритмів, мелодій.

Логопедична гра «Дзвіночки»

Мета гри: розрізняти висоту звуків.

Для гри потрібно набір дзвіночків. Дитині пропонується розмістити їх в ряд, починаючи з дзвіночка, у якого найнижче або найвище звучання. Поступово можна збільшувати кількість дзвіночків.

Логопедична гра «Вгадай, скільки звуків я зіграю»

Мета гри: закріпити уявлення про високі і низькі звуки.

Для гри знадобляться дитячі музичні інструменти. Дорослий виконує на інструменті кілька звуків, а дитина слухає, запамʼятовує їх і відповідає, наприклад, що дорослий зіграв тричі один і той же звук, пробує повторити, проспівуючи його. Звуки можуть йти в різній послідовності, наприклад: кілька високих звуків, далі по черзі то низький, то високий і т. д. Дитині потрібно визначити, які вона чує звуки - однакові або різні, скільки високих і низьких, який звук перший - низький або високий. І на завершення гри проспівати відповідь або повторити послідовність на склад «ля».

Логопедична гра «Прогулянка»

Мета гри: розвивати почуття ритму.

Для гри знадобляться музичні інструменти та їх замінники (молоточки, барабан, бубон, ксилофон, металофон, дзвіночки, музичні тарілки).

Дорослий розповідає історію, супроводжуючи свою розповідь в певних місцях грою на приготованих інструментах, залучаючи до гри дитину. Наприклад: «Вийшли ми на прогулянку, але прогулянка наша була незвичайною! Ось ми спускаємося сходами (повільно стукає молоточок по столу), вийшли на вулицю. Яскраво світить сонце, ми зраділи і побігли (часто б'ємо по барабану або стукаємо молоточком по столу). Ми гуляли, як раптом піднявся сильний вітер, ударив грім і пішов дощ.» (Ритм частішає, можна одночасно бити в барабан, бубон, молоточком по металофону, вдаряти в тарілки, передавати дзвіночком капання дощу і т.д.)

Можна запропонувати дитині самій придумати продовження історії і скласти ритмічний малюнок до розповіді. Також ритмічний малюнок можна озвучувати немовними звуками (клацанням язика, пальців; ударами долонь, по колінах; притопуванням ногами і т. д.)

Логопедична гра «Оплески»

Мета гри: створювати і запам'ятовувати ритмічний малюнок.

Дорослий придумує ритм і ударами долонь відображає його. Дитина повинна безпомилково його повторити. Далі ритм придумує дитина, а дорослий повторює його. У ритмічний малюнок можна вводити прості вигуки або слова, наприклад: «Раз!», «Оле-оле-оле!», «Раз, два, три!». Можна використовувати смішні приказки або примовки, промовляючи їх разом організовано і ритмічно.

Логопедична гра «Сирена»

Мета гри: вивчити можливості свого голосу.

Дорослий відображає звук сирени, тобто на одному диханні опускається до нижньої межі своєї теситури, а потім піднімається до верхньої. Дитина в цей момент керує дорослим: коли дитина піднімає руку, дорослий підвищує голос, а коли опускає - знижує. Далі дорослий і дитина міняються місцями.

За матеріалами logoclub

СВІТ ЗВУКІВ: аудіальний розвиток дитини

   З п'яти відчуттів, властивих людині, однією з перших пробуджується здатність чути. Немовля ще в утробі матері чує биття її серця, дихання і голос, здатна реагувати на музику. Новонароджена дитина, звичайно ж, ще не розуміє значення слів, але добре сприймає ритм, тембр, тональність людського голосу.

  Відомо, що малюк в свої перші три-чотири роки життя отримує стільки інформації, скільки потім не зможе отримати за наступні 50-70 років. Саме в цьому віці розвивається і вдосконалюється мовлення. Малюк вже може вільно висловлювати свої думки, починає усвідомлювати і осмислювати навколишній світ.

  Аудіальний розвиток дитини тісно пов’язаний з формуванням мовленнєвого (фонематичного) слуху, слухової уваги та пам’яті. Ігри для аудіального розвитку дитини допоможуть розвивати фонематичні процеси.

На жаль, аудіальна система малюка часто розвивається під впливом надмірного потоку шумів, звуків навколишнього світу (шум на міських вулицях, гучні звуки телевізора, радіо і т.д.). Це призводить до втрати натуральної, природної гостроти слуху. Сприяють цьому ще й постійні окрики дитини дорослими: «не чіпай», «не можна», «не роби так», що позбавляє дитину повноти життя.

Аудіальний розвиток дитини можна проводити  в будь-якому віці

Почати можна, наприклад, в момент підвищеного шумового фону в кімнаті: запропонуйте дитині відшукати, куди поділася тиша. Дитину потрібно попросити прислухатися до звуків у різних куточках кімнати і знайти саме тихе місце – саме там сховалася тиша. Дорослий ходить з дитиною по кімнаті, прислухаючись. Якщо дитина покаже на якесь місце, дорослий видає звук із зазначеного предмета і говорить, що предмет звучить, а значить, тиша ховається в іншому місці.

Можна також пограти з малюком у гру: «Хто тихіше за всіх сидить?» І коли дитина причаїться, пояснити їй, що тиша боїться кожного звуку, будь-якого шарудіння, і тому весь час ховається від нас. А для того, щоб її почути, потрібно на кілька секунд завмерти на місці. Запропонуйте дитині прислухатися і визначити, як звучить той чи інший предмет. Іншими словами, яких саме звуків боїться тиша.

Молодшим дітям для початку потрібно розповісти, що звуки – це диво, яке вже давним-давно для всіх стало звичним. Звуки не можна взяти в руки, не можна покласти на стіл, розглянути під мікроскопом. Але вони присутні в нашому житті завжди і скрізь: все, що нас оточує, шумить, шарудить, дзвенить, скрипить, а значить – звучить. А чи можна гармонізувати шуми, тобто створити з їх допомогою музику? Виявляється, можна. Це підтверджує ціла група музичних інструментів в оркестрі, які призначені для створення шумів у музиці. Це все ударні інструменти: трикутник, малий барабан, різні види тарілок, великий барабан тощо.

Народження музичного інструменту

Для того, щоб пояснити дитині, як людина прийшла до створення музичних інструментів, потрібно запропонувати їй самій пройти цей шлях за допомогою невеликих експериментів.

Для початку, запропонуйте дитині прослухати, як звучать всі предмети, які його оточують. Вдома – олівці, коли ними малюють; кубики, м'ячі, коли ними грають; мильні бульбашки, коли вони лопаються і т.д. На прогулянці нехай змусять звучати камінь, дерево та інші матеріали, б'ючи по них. Коли ж дитина, нарешті, переконається, що всі предмети можуть видавати звуки, можна переходити до поясненням про те, як виникли перші музичні інструменти.

Б'ючи по камінню, дереву, первісна людина прислухалася до отриманого звуку. Ритмічні удари супроводжували танці. Використовуючи різні за характером звуки, люди спілкувалися між собою на відстані (також, як зараз ми використовуємо телефон), повідомляючи новини, попереджаючи про небезпеку. В Африці, наприклад, сигнальні удари барабана повідомляли про наближення небезпеки.

Всі духові інструменти народжувалися також завдяки природі. Порожнинні стебла рослин, насіння дерев, кора, черепашки можуть звучати, якщо подути в них особливим способом. Всі вони і були давніми родичами сучасних духових інструментів, які виготовляють з дерева, металу, пластмаси. А натягнута стрілою тятива звучала так красиво і ніжно, що первісна людина змогла створити струнні інструменти.

Після таких бесід можна запропонувати дітям поекспериментувати з предметами, які звучать, і створити саморобні ударні, струнні, духові інструменти самостійно або за допомогою батьків. Оркестр з таких інструментів обов'язково повинен зазвучати, а музику нехай дитина придумає сама (вільний ритм, мелодії, що складаються з хаотичних звуків). Засобами виразності такої «музики» можуть служити прискорення, уповільнення, посилення, загасання, тембри «інструментів». П'єси можуть називатися: «Народження вітру», «Нічне шарудіння», «Жаб'ячий концерт», «Чарівний ліс», «Свято на острові Чунга-Чанга» тощо.

Окрім відомих музичних інструментів, запропонуйте дитині самій створити якийсь звуковий прилад і придумати йому назву. Наприклад, зв'язка ключів може стати інструментом «ключола», дрібні предмети в склянці – «шумофоном», набір дитячих цеглин і паличок – «рітміконом». Добре звучать також назви «віола» – так можна назвати «струнний» інструмент, «гармоніум» – інструмент, який звучить музично.

Здатність осягати через власний дотик до предмету, яким може бути звук від удару по ньому, від погладжування, постукування одним пальцем, всіма або долонькою, здатність розрізняти отримані звуки, милуватися ними – все це вкрай важливо для розвитку тембрового слуху дитини.

Надалі діти зможуть дізнатися, що звук може бути гучним і тихим; високим і низьким; тривалим і коротким; може мати особливий характер або забарвлення: м'який, різкий, дзвінкий, мелодійний, густий і т. д.

За матеріалами logoclub