18/03/2023

Дитина не любить писати: що робити?

 Навчання письма – це непросте завдання. Якщо у вашої дитини є проблеми з перетворенням думок у слова або з їх написанням, процес оволодіння письмом може сприйматись нею, як тяжкий і неприємний. Необхідність вивчення правил або просто незацікавленість заважають дитині відкрити для себе чарівність та унікальність писемного слова. Усе ж письмо – це одна з найважливіших навичок, і, як би там не було, ми повинні допомагати дітям оволодівати ним, щоб запобігти негативним наслідкам, пов'язаним з неписьменністю.


Звісно, батьки хотіли би бачити, як їхні діти ростуть і вчаться писати впевнено, грамотно й до того ж отримують задоволення від використання писемного мовлення. У цьому немає нічого неможливого! У дітей все відбувається динамічно, і часто їх незацікавленість змінюється справжнім ентузіазмом. Хоча письмо – це непросто, воно є чудовим способом ділитись історіями й секретами, дотепами й жартами, викладати тривожні підліткові думки, грати, переконувати людей і придумувати все, що завгодно. Усе це відкриває дитині можливість захопитись цим дивовижним процесом.

Ось кілька способів, використовуючи які, батьки можуть допомогти своїй дитині подолати своє небажання писати.

Дозвольте дитині наполегливо попрацювати

Діти іноді вважають, що вони повинні робити тільки те, що в них виходить легко й невимушено. Якщо ви хвалите дітей за результат, то підкріплюєте їхню думку про те, що важка робота свідчить про невміння людини зробити щось добре. Оволодіння письмом – важка робота, для деяких дітей навіть важче, ніж для інших, і це абсолютно нормально. Неможливо все робити добре і швидко. Ми можемо допомогти дітям навчитись писати більш упевнено, якщо будемо визнавати їх зусилля, наполегливу працю й, навіть більше того, очікувати та заохочувати її.

Письмо повинно мати для дітей зміст і значення

Якщо ми просимо дітей робити щось складне, це, принаймні, повинно мати для них осмислене значення й коштувати докладених зусиль. Уміння писати вітальні листівки, таємні записки, вести щоденник, написати лист Діду Морозу, підписувати фотографії або письмово викладати переконливі докази про причини отримання певного подарунка на день народження має для дитини значно більше значення, ніж шкільний зошит. Забезпечте дітей якісним письмовим приладдям. Частіше просіть викладати свої думки на папері. Допоможіть їм знайти для себе сенс і цінність виконання домашніх завдань.

Спочатку нас навідують думки, тому вони повинні бути у пріоритеті

Багато дітей відчувають психологічний бар'єр перед написанням чогось, тому що бояться зробити помилки. Орфографія й пунктуація важливі, але тільки для того, щоб допомогти нам висловити свої думки. Зосередьтесь на самому процесі, а знання правил залиште на потім. Винахідливість, вільно застосована в письмовому викладі своїх думок, дозволяє дітям використовувати весь свій словниковий запас. Якщо діти турбуються про правопис, заохочуйте їх спочатку записувати свої думки так, як вони вважають за потрібне, і лише потім перевіряти орфографію. Також і ви, коли читаєте дитячі записи, у першу чергу цікавтесь думками, які вони містять, а вже потім технічною стороною процесу.

Помилки – це нормально, і немає нічого страшного в тому, щоб їх виправити

Добре писати зовсім не означає робити це правильно з першого разу. Улюблена книга вашої дитини теж зазнала безліч редакційних змін, перш ніж стала цікавою й захоплюючою. Привчайте дітей переглядати й перевіряти виконану роботу, сприймаючи цей процес більше як удосконалення, ніж корекцію й виправлення. Коли ви самі займаєтесь виправленням дитячих помилок, у першу чергу звертайте увагу на причини неправильного написання. Допомагайте дітям придумувати інші можливі варіанти. Навчайте їх шукати грамотне написання складного слова, знайомте з переліком слів у їх нормативному написанні, тобто з наявними словниками (з електронними також). Дітям необхідно навчитись самим шукати відповіді на питання правопису, тоді вони будуть краще запам'ятовувати нову для себе інформацію.

Способи навчання бувають різними, поважайте особливості вашої дитини

Різним дітям підходять різні способи навчання. Щоб розраховувати на позитивні результати, треба допомогти дитині зрозуміти й визначитись з тим, який спосіб навчання підходить їй найкраще. Деякі діти вчаться більш ефективно, коли розмовляють або стрибають. В інших краще розвинена зорова пам'ять. Деяким потрібна тиша, а комусь – фоновий шум. Деякі діти роблять записи сумбурно та схематично. Інші ж підходять до цього процесу системно й логічно. Усі засоби ефективні, треба використовувати той, який найбільше підходить вашій дитині.

Ігри у слова

Процес навчання ефективний тоді, коли діти отримують від нього задоволення. Наша мова дуже багата й цікава. Ігри у слова та просто ігри з використанням мови – чудовий спосіб цікавого навчання письма. Придумуйте каламбури. Підбирайте омоніми. Згадуйте антоніми. Розгадуйте анаграми. Давайте алітераційні прізвиська. Складайте кумедні віршики. Грайте в настільні ігри зі словами. При всьому цьому приділяйте більше уваги швидкості й задоволенню, ніж правильності й точності – це допоможе дітям з більшим бажанням і завзяттям вчитись писати слова.

Слова прочитані та сказані

Художні твори надзвичайно важливі при навчанні дітей грамотного письма, вони сприяють збільшенню їх словникового запасу, розвитку навичок мислення та сприйняття себе мислячою людиною. Проте багато чого з вищевказаного можна вчитись і в усній формі. Усне оповідання, читання вголос, аудіокниги – усе це чудові способи сприйняття мови й літератури. Обговорення прочитаного допомагає розвивати навички аналізу та узагальнення, які необхідні для оволодіння письмом. Ставте дітям відкриті запитання. Питайте їх про те, що вони думають про прочитане й відчувають, про що нагадує їм даний текст, які асоціації викликає. Розповідайте про власні спостереження.

Поважайте процес навчання вашої дитини

Усі діти вчаться своїми індивідуальними способами й у своєму індивідуальному темпі. Письмо може ніколи не стати легким заняттям для вашої дитини, але це нормально. Як сказав Томас Манн: «Письменник – це та людина, для якої процес письма є більш важким, ніж для інших людей». І сам Томас Манн належав до таких людей.

17/03/2023

Терміни появи звуків у дітей

 Терміни появи у дітей голосних і приголосних звуків індивідуальні та залежать від умов розвитку мовлення, а також від індивідуальних особливостей розвитку дитини. Однак можна орієнтуватись на загальноприйняті норми.

Норми появи голосних та приголосних звуків у дітей

Вік дитини – 1-2 роки

Голосні звуки – [а], [о], [е].

Приголосні звуки - [п], [б], [м].

Вік дитини – 2-3 роки

Голосні звуки – [і], [и], [у].

Приголосні звуки - [ф], [в], [т], [д], [н], [т'], [д'], [н'], [г], [к], [ґ],[х], [й].

Вік дитини – 3-5 років

Приголосні звуки - [с], [з], [ц], [дз], [с'], [з'], [ц'], [дз'], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].

Вік дитини – 5-6 років

Приголосні звуки - [л], [л'], [р], [р'].

У три роки у дитини зникає загальна пом’якшеність мовлення.

У чотири роки дитина здатна підтримати розмову, висловити думку простими поширеними реченнями, а також складними реченнями.

У п’ять років дитина вже здатна виділити у слові перший і останній звуки, підібрати слова з потрібним звуком, інтонаційно виділити вказаний звук у слові.

У шість років дитина повинна правильно та чітко промовляти усі звуки рідної мови. Діти цього віку здатні визначити кількість звуків у слові, їх порядок, місце звука у слові, поділити слово на склади, виділити наголошений склад, користуватися схемою звукового налізу слів тощо.

Прівнюючи показники мовленнєвого розвитку дитини з загальноприйнятими нормами, пам’ятайте що терміни появи звуків залежать від індивідуальних особливостей розвитку дитини та умов розвитку мовлення.

Якщо у вас виникають сумніви щодо будь-якого аспекту мовлення дитини (звуковимови, зв’язного мовлення тощо), зверніться за консультацією до логопеда.

                                                                             За матеріалами logoclub