Вплив розладів рецептивної та експресивної мови на навчальну діяльність

Для повноцінного спілкування дитина має оволодіти двома видами мовлення: активним та пасивним. Активне (експресивне) мовлення — це процес говоріння, пасивне (рецептивне) — це здатність розуміти, про що говорять чи просять інші.

Мовленнєві порушення (а саме рецептивної та/або експресивної мови) відносяться до групи порушень комунікації та в залежності від рівня тяжкості, можуть викликати серйозні навчальні та соціальні труднощі.

Зазвичай вони впливають на 4 сфери мовлення:

- розуміння мовлення

- усне мовлення

- письмове мовлення

- прагматична мова

РОЗУМІННЯ МОВЛЕННЯ

Розуміння мовлення означає здатність розуміти як усне, так і письмове мовлення.

Для досягнення успіхів в навчальному, соціальному та професійному світі людина має розуміти сенс як почутого, так і написаного - окремі слова (семантика), речення (синтакс) та складні форми комунікації (обговорення та прагматичну мову).

У осіб з одночасним порушеннями, як рецептивного (розуміння) так і експресивного (говоріння) мовлення виникають труднощі з розумінням базового словника, специфічних термінів, понять та структурою речення, закінчуючи труднощами з комплексною фразою.

УСНЕ МОВЛЕННЯ

Усне мовлення - це здатність виражати думки за допомогою мови, так, щоб інші розуміли призначене для них повідомлення.

Діти з комплексним розладом рецептивної та експресивної мови стикаються з тим, що вони не володіють здатністю використовувати мовлення, коли це від них очікується.

Основними труднощами при порушенні усного мовлення є:

- підбір потрібних слів під час комунікації

- використання специфічних та конкретних термінів / понять замість банальних «ця штука», «це», «ця річ»

- використання слів саме у контексті

- логічна послідовність вираження думки

- розповідь по суті без використання надмірної (непотрібної) кількості слів

- вірне відмінювання слів у часі (минуле, теперішнє, майбутнє)

- генерування складних фразових структур.

ПИСЬМОВЕ МОВЛЕННЯ

Письмове мовлення - здатність повідомлення інформації та ідей в письмовій формі з дотриманням коректної термінології, орфографії, граматики та структури речення.

Діти з дефіцитами рецептивної та/або експресивної мови стикаються з такими ж труднощами, як і ті, у яких спостерігається розлад усного мовлення.

ПРАГМАТИЧНА МОВА

Прагматична мова (соціальні навички/комунікація) - це використання прийнятних вербальних та невербальних мовленнєвих навичок з метою ефективної комунікації з людьми. Вербальні навички дуже схожі з описаними вище вимогами до усного мовлення, але прагматична мова слугує тому як та коли відбувається комунікація з метою передачі певної інформації.

Ефективна комунікація передбачає не лише використання усного мовлення, слід враховувати ще й такі параметри як тон голосу, міміка (вираз обличчя), мова тіла, таймінг (спілкування по черзі).

Дитина, яка постійно перериває співрозмовника, хватає його за руку чи обличчя для привернення уваги або кричить, щоб бути почутою, не використовує адекватні комунікаційні навички.

Діти з одночасним порушенням рецептивноі та експресивної мови часто відчувають труднощі з прагматичною мовою, повʼязані з їх нездатністю інтерпретувати комунікацію інших людей.

ПОВЕДІНКА дитини з розладами рецептивної та / або експресивної мови:

- дитина здається асоціальною та намагається себе ізолювати

- ігнорує інших людей

- використовує неадекватне мовлення (вигуки, придумані слова, мову невпопад)

- розмовляє надто голосно

- демонструє значну затримку розвитку в порівнянні до однолітків

- зазвичай відповідає «так» на будь яке запитання або погоджується зі всім сказаним, без повного розуміння змісту фрази

- піддається більшому впливу з боку однолітків ніж інші діти її віку.

Ранні ознаки мовленнєвих розладів рецептивної та експресивної мови місять :

- повільне розширення словника

- труднощі підібрати вірне слово

- затримка мовлення з можливими труднощами вимови

- нездатність римувати слова

- труднощі взаємодії з однолітками

- труднощі у виконанні інструкцій

- затримка оволодіння навичками письма та читання.

ДОПОМОГА (стисло)

Спершу слід провести якісну діагностику.

Доречі, в західному світі НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ такі поняття як моторна та сенсорна алалія, ці терміни використовуються чомусь лише на пострадянському просторі.

Основними навчальними стратегіями допомоги при розладах рецептивної та / або експресивної мови є наступні:

надання додаткового часу щоб дитина знайшла та підібрала правильні слова та сформулювала відповідь

використання підказок для побудови фрази чи відповіді

а) фонематична підказка - перший звук, з якого починається вірне слово

б) семантична підказка (надання синоніму або визначення слову, яке учень має озвучити)

в) графічна підказка (написати першу літеру, з якої починається слово)

г) жестова підказка

повтор та перефразування вербальної інструкції до тих пір, поки дитина не зрозуміє що та як треба зробити

надання завдання чи інструкцій частинами / сегментами

надання завдань та інструкцій в письмовому вигляді або з використанням візуальних інструментів

постійний сумісний перегляд з дитиною ключових термінів та понять для забезпечення автоматизації їх розуміння

надання великої кількості спроб для дискусії та усного вираження, якщо це сприймається учнем з порушенням мовлення та не викликає негативної реакції (можливо наодинці, під час індивідуальних занять)

застосування методики прямих запитань для розвитку структури відповіді (хто, де, що робить, чому)

використання графічних підказок та таблиць для формулювання письмової відповіді (за схемою: тема, основна ідея, важливі слова з тексту, 1,2,3 фраза та висновок)

використання мультисенсорного підходу (візуальні, аудіальні та тактильні / кінестетичні інструменти).

Джерело:

З книги Melody O’Neil “Receptive and Expressive Language Disorders” 2013

Підготувала та переклала Надія Есманова