Гра як засіб розвитку мовлення дітей із РАС

 Розлади аутистичного спектра – це не вирок і не діагноз, однак навколо цього багато стереотипів. Наприклад, що такі діти не дивляться в очі, подовгу грають в одну й ту саму гру, не розмовляють тощо. У цьому полягає складність розрізнення дітей із аутизмом та школярів, які не розуміють зверненого мовлення, або ж мають інші порушення.

Розлади аутистичного спектра (РАС) – загальний термін на позначення комплексних порушень, пов’язаних із розвитком мозку. Подібні відхилення характеризуються труднощами у соціальній, вербальній та невербальній комунікації, моделями поведінки, що повторюються.

 Корекційно-розвивальні заняття найчастіше проходять у вигляді пасивного спостереження дитиною різних предметів, карток тощо. Але найефективніший спосіб розвитку – це взаємодія з зовнішнім світом через розвивальні ігри, що відповідають рівню розвитку учнів. 

Ігри допомагають розвинути мовлення дітей із РАС за допомогою:

• сенсорного відчуття предметів;
• утримання положення та балансу власного тіла;
• придумування певного сюжету (символічний рівень гри);
• пошуку шляхів розв’язання ситуацій;
• реалізації бажаних, але недоступних у реальному житті дій (приготування яєчні тощо).

Види ігрової діяльності 

1. Варто розпочинати взаємодію з дитиною з РАС із сенсорної гри, адже у цей момент дитина знаходиться у зоні власного комфорту та відчуває себе безпечно. Можна пересипати буси, розглядати ґудзики тощо.

2. Предметна гра: діти з РАС «застрягають» на окремих властивостях предмету, тоді як їхню увагу необхідно перенаправити на інші властивості (колір, форма тощо).

3. Сюжетно-рольова гра спрямована на те, щоб діти з РАС легше приймали певну соціальну роль та вчилися домовлятися про неї із партнером по грі («Паровозики в аварії»).

4. Стереотипні ігри («Сніг іде», «Переливання води», «Гра тіней») мають ознаки:

мета і логіка часто не дуже зрозумілі оточенню;

один учасник – сама дитина;

повторюваність;

незмінність;

тривалість;

комфортна гра для дитини;

через цю гру дитина заспокоюється;

саме з цієї гри починається взаємодія з дитиною.

Труднощі під час гри?

Якщо дитині не подобається ваша гра – не наполягайте на тому, щоб її практикувати тут і зараз. Можливо, дитині треба час для пасивного спостереження, щоб ігрова діяльність перестала лякати та почала зацікавлювати.

Якщо дитина пасивно спостерігає – не зупиняйтесь у демонстрації гри. Пам’ятайте, що дитині з РАС потрібно більше часу для того, щоб зацікавитися.

Нове пропонуйте поступово і маленькими порціями. Будь-яка гра має бути психологічно комфортною для дитини, а будь-які нововведення – це додатковий стресовий фактор. Не поспішайте ускладнювати сюжет.

Гру, що сподобалася, необхідно повторювати.

Розвиваючи сюжет – ставте невеликі перепони в діяльності.

Яким принципам слідувати?

співналаштуйтеся на стереотипній грі з дитиною, надавайте більше значення речам, які подобаються дитині, але можуть здаватися дріб’язковими вам;

отримайте задоволення від гри, не знецінюйте цікаву для дитини діяльність;

відчуйте та інтерпретуйте свої емоції в контакті, наприклад, озвучуйте, як подобається та гра, яку ви з дитиною практикуєте;

додати ускладнення в гру;

розширювати сферу інтересів: поступово зацікавте дитину предметами, які схожі на об’єкти його або її інтересів (бджоли, квіти, ліс, рослини тощо).

                          Джерело:НаУрок